РОЗВИТОК ІРШАВИ У ЧЕХОСЛОВАЦЬКИЙ ПЕРІОД (1919 - 1939)
Стаття підготовлена в рамках наукового дослідження Малої Академії Наук України, Іршавське територіальне відділення.
Андрій Світлинець, директор історико-краєзнавчого музею МЦПО,
керівник секції МАНУ
Марія Вовканич, учениця 11 класу Іршавської ЗЗСО №1, член МАНУ
РОЗВИТОК ІРШАВИ У ЧЕХОСЛОВАЦЬКИЙ ПЕРІОД
(1919 - 1939)
Закінчення Першої світової війни принесло кардинальні зміни в Європу. Виснажена у воєнному та економічному відношенні колись могутня Австро-Угорська імперія розсипалася на низку нових країн, в результаті чого було проголошено нові слов’янські держави: Чехословаччину, Польщу, Болгарію, утворено королівство сербів, хорватів і словенів. Цей процес не оминув і території українського Закарпаття. Завдяки цілій низці військових, політичних та соціальних процесів та згідно із Сен-Жерменським мирним договором від 10 вересня 1919 року, територія краю офіційно увійшла до складу Чехословацької республіки на правах автономії. 29 лютого 1920 року конституція Чехословаччини ввела офіційну назву «Підкарпатська Русь» та затвердила герб – стоячий бурий ведмідь (зліва) і синьо-жовті смужки (справа). А 26 квітня 1920 року утворено посаду земського губернатора, який мав символізувати автономну самоврядність. Також було частково збережено і старий адміністративно-територіальний устрій – комітати. Правда замість чотирьох попередніх залишили тільки три: Ужгородський (з центром в Ужгороді), Мукачівський ( у Мукачеві) та Мараморошський (у м.Хуст).
На початку 1921 р. Іршава, хоч і була районним центром ще з австро-угорського періоду, але не мала відповідної інфраструктури і залишалася звичайним пересічним селом. Загальна кількість населення складала 2245 чоловік. На цей час тут діяло декілька млинів, в т.ч. один водяний, кузні, лісопилка та невеликий цех по обробці льону. Із соціальних закладів була церковно-приходська школа (але не працювала із-за відсутності учителя), поштове відділення, сільський нотаріат, бібліотека, залізнична станція, діяло декілька магазинів та корчм. Головним подіями, які оживляли сільське життя, залишалися храмове (церковне) свято та щотижневий базар-торговиця.
Уже з перших місяців нова влада намагалася упорядкувати суспільне життя краю і почала планомірно проводити реформи. Наприкінці 1919 року в Іршаві створено шкільний інспекторат, який очолив Микола Цимболинець. А уже наступного 1920 року запрацювала державна народна школа, яка розмістилася у будівлі сучасної музичної школи. На 1922 навчальний рік тут діяли уже два класи з двома учителями (Бейла Новак – управитель та Н. Ківерь - учитель). Також було взято на облік всіх дітей шкільного віку, загальна кількість яких сягала 333 осіб.
У цей же час на базі млина запрацювала і невелика приватна електрарня (станція по виробництву електрики на паровому двигуні – прим. авт.), яка освітлювала центральну вулицю і частину села. Пізніше, починаючи з 1925 року, це підприємство було об’єднане у акціонерне товариство Підкарпатські електричні заводи (ПЕЗ). У тому ж 1925 році в Іршаві уже діяла сільська лікарня, яка обслуговувала всіх навколишніх мешканців, а у сучасному будинку міського Центру позашкільної освіти знаходився сільський нотаріат на чолі із старостою, які і вирішували всі питання життєдіяльності громади.
У 1927 році розпорядженням крайового уряду попередній адміністративний поділ на комітати було ліквідовано, а замість них утворено 12 округів з окружними центрами: Берегово, В. Березний, Волове, Іршава, Мукачево, Перечин, Рахів, Свалява, Севлюш, Тячево, Ужгород, Хуст. Таким чином Іршава, завдячуючи своєму стратегічному розташуванню, отримала статус окружного центру. Цей факт і вирішив її майбутню долю та став вирішальним у розбудові інфраструктури та політично-культурного розвитку поселення…
(Далі буде…)
