Брідський ЗЗСО І-ІІІ ступенів
Професійне вигорання вчителів.
Тема професійного вигорання стосується особливо вчителів . Вони щодня стикаються з високою емоційною напругою. У всьому винна перевтома.
Вигорання – це реакція людини на хронічну втому. Вона починає негативно ставитись до роботи та предмету своєї професійної діяльності, у неї знижується самооцінка. Це захисний механізм організму, який часто не усвідомлюється. Він виникає, коли у нас на роботі стреси, і ми не можемо з ними впоратись. Ми не відпочиваємо, накопичуємо негатив і щоб якось з ним впоратись, людина перестає відчувати. Професійне вигорання – це тема всіх, хто працює в соціальній сфері: вчителів, психологів, медиків. Симптоми в них однакові, але проявлятись можуть по- різному. У вчителів це постійна втома на фізичному та емоційному рівнях. Вчитель перестає горіти своїм предметом. Емоційному вигоранню піддаються не тільки люди зі стажем. Серед молодих вчителів є відсоток таких, які швидко вигорають і знаходять собі іншу
роботу. Такий вчитель приходить у школу і розуміє, що діти його не слухають. І виходить: всюди стрес
У результаті таких стресів у людини може
розвинутись негативне сприйняття світу.
Стадії вигорання
Перша стадія. Напруга.
Це адаптація до професійних вимог, коли вчителю дають певну зону відповідальності, але його навичок недостатньо. Є два варіанти: він або розширює свої
навички (позитивна внутрішня мотивація), або каже, що не зможе. У другому випадку можуть з’явитися відчуття загнаності , тривожність, апатія або легка депресія.
Друга стадія. Резистенція.
Вчитель відчуває сильний стрес. Це ситуації, які він не може конструктивно подолати. Часто знижується рівень емоцій, тобто вчитель не емпатує. Через обмеження своїх емоцій може виникати прискіпливість до деталей – щоб жодної помарочки не було на полях, щоб зробили тільки за інструкцією. Творчість – це завжди емоції, і вони зазвичай позитивні. А якщо людина забороняє собі емоції, то забороняє і творчість.
Третя стадія. Виснаження.
До ознак двох інших стадій додаються психо- фізіологічні реакції. Вчитель починає часто хворіти. Це психосоматика. Плюс – коли людина не дозволяє собі паузи, це робить за неї організм. Він виснажується і стає чуттєвим до вірусів, застуд. Це можуть бути хвороби, які заженуть у ліжко
не на тиждень, а набагато більше.
Як боротися з вигоранням.
Розслаблення.
Посидіть у ванній, щоб тіло розслабилось, займайтесь спортом. Це ж не тільки емоційне, але й тілесне. Вчитель коли напружується, у нього кам’яніють плечі,
болять шия, ноги. Треба робити собі масаж рук, ніг. Можна слухати музику, тому що вона вирівнює емоції і дає заряд бадьорості, гуляти вечорами.
Не забувати про “хочу”.
Треба пам’ятати, що емоційне вигорання з’являється, бо люди забувають про власні потреби. Про те, що їм потрібно не тільки їсти, пити і працювати, а є якісь
задоволення від життя. Можна намалювати схему ваших справ, розділивши їх на “треба” і “хочу”. Коли в колонці “треба” багато всього, а в “хочу” – мало, то тут буде емоційне вигорання. Коли в нас ці категорії
розділяються десь 50 на 50, нічого не буде. У вас ужитті буде баланс. А емоційне вигораннявідбувається, коли баланс порушений.
Піти у відпустку.
Я уявляю емоційну сферу людини у вигляді глечика. Вигорання – це коли її позитивні емоції зменшуються, їх лишається зовсім трішки на дні. І коли вона йде у відпустку, то має цей глечик наповнити. Але баланс
можна тримати постійно. Ви щось віддаєте з цьогоглечика, але зразу його наповнюєте. Тижденьнапружено відпрацювали – а на вихіднихмаксимально відпочили. І у вас знов є наснага.
Пробувати отримувати задоволення від роботи.
Треба шукати позитив у будь-якій ситуації.
